Після повномасштабного вторгнення Росії в мою країну, про без- турботне студентське життя можна було забути. Мої близькі й дру- зі — усі були сильно налякані. Та і я теж був наляканий, але бачив, що мої друзі на мене розраховують, тому мені було не до власних емоцій. Перші два тижні були суцільним пеклом. Ми всі спусти- лися в підвал, де не було вікон, та було відносно безпечно. Підвал який ми щиро ненавиділи у мирний час, через те що він був страш- ний, темний і нам доводилось кожного разу проходити через ньо- го, щоб сходити в душ. Той самий підвал став нам прихистком, і нашим новим домом, для більш ніж ста студентів — майбутніх ди- зайнерів, живописців, фотографів, відеографів, діячів мистецтва.